Святий Климент Олександрійський твердить: «Святе Письмо та його премудрі життєві правила – це найкоротша дорога до спасіння».
Господь Бог – це джерело досконалості, бо в ньому присутні всі досконалості в безконечному ступені. «Ніхто не такий, як Господь, бо нема нікого крім Тебе, і нема нікого такого сильного, як наш Бог». Бог – всемогутній, предобрий, преласкавий, милосердний, джерело доброти, краси й усякого добра, яким захоплюємося в сотвореному світі.
Досконалий Бог сотворив людей на Свій власний образ і подобу, бо бажав, щоб вони досконалістю були подібні до Нього. «Ходи переді Мною і будь досконалий», – сказав Господь до Авраама. Ісус Христос ще краще навчав про обов’язок християн змагати до досконалості: «Будьте досконалі, як досконалий ваш Отець, що на Небі». Християни належать до Христа, що Своєю кров’ю відкупив їх із неволі гріха: «Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе. Бо коли живемо, для Господа живемо…, і чи живемо, чи вмираємо – ми Господні».
Божий Син став чоловіком, щоб подати людям живий образ, як мають виглядати Божі діти. Він наблизився до людей, ставши одним із них. До Христа люди боялися Бога. Після приходу Христа стали любити Його, немов найкращого Батька. Якщо щиро люблять Його, то радо будуть наслідувати Його життя та діла і через це дійдуть до досконалості, до якої Бог Отець кличе всіх Своїх дітей. Дивлячись на Божого Сина в людському тілі, кожен знатиме, в чому полягає досконалість і святість людей, бо Христос дав нам приклад, як Сам заявив: «Я дав вам приклад, щоб ви так поступали, як Я поступав». Вони легко наслідували Ісуса в щоденному житті, бо Божий Син, ставши чоловіком, проживав на землі як звичайний чоловік. Мешканці Назарета, де Христос виріс, навіть не підозрювали, що Христос – Бог, бо бачили в Ньому тільки людину, людські діла та поведінку, подібну до поведінки інших добрих і праведних людей, які сумлінно зберігали Божий Закон. Коли Ісус почав творити чуда, то люди, які знали його з назаретського життя, здивовано питали: «І що за мудрість дана Йому? І що за чуда творяться Його руками? Хіба Він не тесля, син Марії?»
Хто читає Святе Євангеліє, той побачить у Христі досконалу людину, яку легко наслідувати в різних обставинах земного життя і відтворювати в душі Його Божественний образ за допомогою християнських чеснот. Людям було б важко уявити собі, як вони можуть уподібнитися до Бога, бо Бог це невидимий Дух. У безмежній любові до людей Бог подав нам Свій власний образ у Божественній Особі Свого Втіленого Сина, щоб ми могли постійно вдивлятися в цю небесну модель і наслідувати Його у своїх думках, бажаннях і діях. Кожна людина – це автор своєї душі. Життя – це канва. Все, що ми думаємо, про що мріємо і робимо, торкається нашої душі. Кожне діло повинно бути звернене до цієї мети і так виконане, щоб після кожної праці, кожного слова та бажання щоразу яскравіше виблискувала в нашій душі божественна подоба Ісуса. Він – наша модель. Треба невпинно вдивлятися в Нього, студіювати Його Божественні риси у Святому Євангелії, постійно відтворювати їх у різних обставинах земного життя. Тому Святі дають нам таку пораду: «Невпинно споглядай на Божественну Модель!». Небесний Отець велить людям чинити те саме, вказуючи на Христа: Це Мій Син улюблений, слухайте та наслідуйте Його!
Що таке досконалість?
Досконалість, до якої всі зобов’язані, – це розвій і вишкіл усіх наших розумових і моральних здібностей, щоб ушляхетнити в собі Божий образ. Людям тяжко наслідувати Бога, бо Він чистий Дух. Ось тому ласкавий Творець полегшив їм працю над власним удосконаленням. У Страсну п’ятницю Пилат показав Ісуса народові і промовив : «Ось Чоловік!» Небесний Отець невпинно показує Свого Сина всім людям і нагадує: «Ось Чоловік!». Ось досконалий Чоловік, взірець святості і досконалості, до якої всі люди, як Божі діти, зобов’язані змагати, якщо хочуть злучитися зі своїм Творцем у щасливій вічності. Кожна людина мусить уподібнитись до втіленого Божого Сина Ісуса, якщо хоче стати Божою дитиною. «Кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Його Сина, щоб Він був первороджений між багатьма братами».
Ісус Христос – це пречудний портрет вічної доброти і досконалості Бога в людськім тілі. Дивлячись на Нього, можемо сміло сказати: «Ось так виглядає Бог Отець»; бо Ісус – це вірна копія досконалості Отця. Чи ж на питання апостола Филипа: «Покажи нам Отця і вистачить нам», Ісус відповів: «Хто бачив Мене, той бачив Отця».
Християнин – це ідеал досконалої Божої дитини після приходу Спасителя у світ. Християнин – це водночас Христос, бо кожний визнавець Святого Євангелія має відтворити в собі пречудні чесноти втіленого Божого Сина. Хоч Ісус, будучи Богом, на землі провадив людське життя і мав вигляд звичайного чоловіка. Він так поводився як чоловік, що мешканці Назарету навіть не здогадувалися, що їх односельчанин був Богом. Своїм людським життям Ісус показав нам, до якої високої досконалості людина може дійти при помочі Божої Ласки.
Це велике щастя, що Євангелії були укладені на зорі християнства, коли постать Ісуса як людини була ще свіжа в пам’яті апостолів, які не одразу бачили в Ісусові Бога. Вони вважали Його за звичайного чоловіка, який визначався небувалою особистістю, даром слова і магнетичним впливом на народ. Такого Спасителя нам змалювали в Євангеліях, описуючи Його народження, спокуси в пустині, диспути з ворогами, ласкавість до грішників і конання в Оливному городі. Отак нам легко наслідувати Його і змагати до досконалості.
Син Божий став чоловіком, щоб показати людям, Своїм братам, як слід проживати по-людськи, щоб бути гідними дітьми Предвічного Отця. Ісус показує нам, як треба почитати Бога, виконувати Його Святу Волю, що часом може вимагати від людей геройських жертв. Ісус пішов на смерть, бо така була воля Його Небесного Отця, хоч Його людська природа жахалася мук і розп’яття: «Отче Мій, якщо можливо, хай омине Мене ця чаша!». У Своєму передсмертному конанні Ісус явився досконалою людиною, що в горю шукає людської потіхи: «Як був у смертельній тривозі ще пильніше молився. І підвівшись з молитви, пішов до учнів», щоб шукати в них потіхи, але не знайшов, бо вони спали.
Ісус зазнав розчарування, коли побачив нестійкість народу та ворожнечу фарисеїв. Тому Він і заплакав над Єрусалимом і його мешканцями. «І коли Він наблизився й побачив місто, то заплакав над ним і промовив: «О, якби ти хоч сьогодні пізнало, що потрібно для твого спокою! Але тепер воно сховане від твоїх очей».
Ісус навчає, як поступати із бідними грішниками. Він ніколи не ганив людей за їх немочі, але ласкаво приймав і прощав навіть найбільшим грішникам, якщо побачив розкаяння в їхніх серцях. Він оборонив бідну перелюбницю перед гнівом фарисеїв і врятував її від каменування, бо побачив, що покаялася за свій гріх: «І Я не осуджую тебе. Іди собі, але більше не гріши!»
Фізична та моральна втома була добре відома Ісусові. Довгі подорожі мучили Його. Брак розуміння з боку народу й учнів викликав гіркоту в Його ніжному серці. Знаємо, що навіть деякі Його свояки вважали Його за фальшивого пророка: «І не вірували в Нього навіть Його браття». Недосконалість апостолів, над якими працював три роки, мусіла смутити Його Боже Серце. Святий Марко оповідає, що вже перед самими Страстями Христос проходив полями, ідучи до якогось міста. Думки Його линули до Отця та недалеких Страстей. Спаситель ішов Сам, учні слідували за Ним, зайняті палкими дискусіями. Під кінець подорожі Христос затримався, почекав на них і спитав: «Про що ви розмовляли в дорозі?» Засоромлені, учні поопускали голови та мовчали, бо в дорозі сперечалися між собою, хто з них найбільший. Спаситель ласкаво зганив їхні амбіції та вказав на покору як підвалину досконалості: «Коли хто бажає бути першим, хай буде найменшим із усіх і стане для всіх слугою».
Ненависть до гріха
Досконалість вимагає, щоб людина уникала гріха. Біблія вливає спасенний страх перед гріхом, показуючи, як суворо Бог карає за гріх: потоп, що знищив майже все людство – це кара за гріх, особливо за розпусту: «Як побачив Бог, що злочинність людей на землі була велика, і що всі повсякчасно дбали тільки про лихе, то Він промовив: «Вигублю чоловіка, що Я сотворив, із лиця землі…».
Коли ж населення Содоми і Гомори не хотіло покаятися, Бог послав вогонь із неба і знищив ці міста разом із мешканцями. Врятувався тільки праведний Лот і його сім’я. «І послав Бог на Содому та Гомору сірку з вогнем і знищив ці міста і всю околицю і всіх мешканців цих міст і все, що росло на землі».
Жахливі ж кари, що ними Господь карав ізраїльтян за гріхи, вічне пекло, звідкіля нема вороття, безчисленні нещастя, що Бог посилає на грішників, розбуджують у читачів Біблії спасенний страх, і таким чином остерігаються гріха, бодай від тяжкого. Якщо ж хтось добрий і згрішить, то негайно піднімається, бо страх Божий не дозволяє людині довго залишатись в гріху і наражатися на вічне прокляття, бо ніхто не знає, коли смерть заскочить його. «Будьте готові й ви», – кличе Христос до тих, що читають Святе Письмо, бо Син Людський прийде тоді, коли ви не думаєте.
Вірність Божим Заповідям.
Людина тоді змагає до досконалості, коли вірно служить Богові. Служити ж Богові – виконувати Його волю, яку Він об’являє Своїми законами обов’язками щодо свого стану, які кожен бере на себе. Хто з терпеливістю виконує обов’язки свого стану, щоб подобатись Богові, той любить Бога. Не всі можуть присвятити життя Богові у священичому чи монашому стані. Не всі можуть перебувати в Церкві довгими годинами, прославляючи Бога. Не всі годні накладати на себе тілесні умертвлення. Але всі можуть сумлінно виконувати обов’язки свого стану з любові до Бога, бо сумлінне виконання покладених на нас Богом обов’язків – це непомильний доказ, що служимо Богові. У сумлінному, щоденному виконанні обов’язків стану включена любов до Бога, терпеливість, умертвлення та самовідречення, бо постійне виконання взятих на себе обов’язків вимагає багато самопожертви. Святий Павло писав до Ефесян: «Отож благаю вас, щоб ви поводилися достойно покликання, що до нього покликано вас». А де-інде Святий Дух нагадує людям: «Бійся Бога та зберігай Його Заповіді, бо це вся людина», тобто зберігання Божих Заповідей через сумлінне виповнення станових обов’язків – це головний обов’язок розумних сотворінь, бо не може подобатись Богові той, хто занедбує їх.
Біблія подає численні приклади для кожного стану, як треба служити Богові. Чоловіки, жінки і молодь знайдуть там взірець, який можна легко наслідувати в щоденному житті, відтворюючи їх чесноти, що вповні даються застосувати до модерних часів, бо Біблія – це джерело навчання й натхнення для добра для всіх людей і всіх століть. Святий Василій Великий добре розумів вартість частого і уважного читання Святого Письма в духовному вишколі ченців, тому зобов’язав своїх монахів щоденно присвячувати декілька годин студіям Біблії, де кожен має звернути свою увагу найперше на практичні вказівки, які Святий Дух подає тим, що читають Боже Слово.
Підкорення Божій волі
Досконалість вимагає, щоб людина у всьому, як у щасті й успіхах, так у нещастях корилася Божій волі. Приклад Йова посеред страждань закликає всіх любити Бога не тільки тоді, коли Він обсипає людей багатством, наділяє їх здоров’ям, але й посеред труднощів і хворіб. Хто кориться Божій волі, той знаходить у ній спокій і щастя. Не засмутить праведника, що б йому не трапилось, але злий чоловік сповниться лиходійством. Ніщо не може трапитися людині, що уповає на Господа, бо каже Святе Письмо: «Господь керує стопами людини». А книга Премудрості каже: «Отче, Твоє Провидіння рядить усім».
Якщо людина підкориться Божій волі, то знайде в ній спокій, бо така покора Божій волі запевняє душу, що вона на правдивій дорозі. Бог же не дозволить, щоб щось лихе трапилось тим, що з любов’ю і довір’ям покладаються на Нього. Св. Григорій Великий твердив: «Немає нічого ціннішого, ніж підкорення Божій волі». Бог щедро нагороджує тих, які виконують Його волю у своїх щоденних, хоча б найдрібніших, обов’язках. Святий Єронім каже: «Бог не дивиться, що жертвуємо Йому, але з яким наміром це робимо».
Життя без Христа та змагання до вказаної Ним досконалості буває змарнованим скарбом, бо воно не звернене до Бога, а до світу, його розкошів і марноти. Життя без згадки про Бога, без вищої ідеї, життя з дня на день, не є життям гідним розумної людини. Не в пишних домах, у швидких автомобілях, чи на екранах телевізорів або у смачних стравах знаходиться ціль людського життя, але в наслідуванні Божого Сина, прикладу досконалості.
