Початки Лицарства Непорочної (Militia Immaculatae)
Рік 1917 був роком не тільки жовтневої революції в Росії, але передусім роком об’явлень Матері Божої у Фатімі! Також цього року в Римі масонство відзначало 200-річчя свого заснування – повсюдно можна було побачити прапори й плакати з зображенням св. Архангела Михаїла, переможеного й притисненого до землі ногою Люцифера. Довжелезні процесії тягнулися через Вічне Місто в напрямку площі Святого Петра. Демонстранти співали блюзнірські пісні й несли плакати з гаслами: «Диявол буде панувати у Ватикані, а папа буде його слугою».
У цей час у Римі перебував молодий польський францисканець – брат Максиміліан Марія Кольбе, студент теології Григоріанського Університету, якому довелося стати свідком тих нечуваних грізних демонстрацій. «Як це можливо, – запитував він сам себе, – щоб наші вороги демонстрували в такий спосіб свою силу, щоб нас перемогти, а ми в цей час стоїмо, склавши руки? Невже в нас немає набагато сильнішої зброї; невже не можемо розраховувати на ціле небо, а особливо на Непорочну?»
Молодий брат розважав Св. Письмо, твори Отців Церкви, науки великих Марійних святих (св. Людовіка Марії Гріньйона де Монфора, розважав про догму Непорочного Зачаття і значення об’явлень Матері Божої у Лурді). Безперечно, всі ці правди і таємниці мають не тільки духовне значення, але також і велике практичне в суспільному житті.
«Непорочна Дівиця, переможниця всіх єресей, не відступить перед ворогом, який піднесе проти Неї голову. А коли Вона знайде вірних слуг, послушних своїй волі і Її наказам, то отримає нові перемоги, значно більші, ніж можна собі уявити».
1917 р. Рим святкував іншу річ- ницю – день перемоги Непорочної: несподіване навернення юдея Альфонса Ратісбонна в 1842 р., завдяки ласкам, отриманим через Чудотворний Медалик. Збіг усіх цих фактів надихнув бр. Максиміліана заснувати Лицарство Непорочної, символом якого мав бути Чудотворний Медалик. Через три дні після чуда сонця у Фатімі, 16 жовтня 1917 р., бр. Максиміліан, клячучи разом із шістьма співбратами перед престолом Матері Божої в каплиці Серафимського Колегіуму в Римі, з дозволу свого на- стоятеля заснував Лицарство Непорочної (Militia Immaculatae).
Суть Лицарства Непорочної
Лицарство Непорочної (Militia Immaculatae) – це не типове товариство з визначеними заздалегідь конкретними ділами, призначеними для конкретної групи зацікавлених осіб.
«Це рух, який повинен притягнути маси й відірвати їх від диявола. Ці душі будуть здобуті для Непорочної, серед них знайдеться кілька таких, які можуть осягнути самої вершини відданості, навіть героїзму в служінні задля поширення Царства Божого через Непорочну. Всі релігійні чини і згромадження, всі рухи в Церкві можуть також належати до Лицарства Непорочної. Членство в Лицарстві Непорочної дозволить кожному віддати всі свої сили для апостоляту і таким чином осягнути християнську досконалість у своєму стані, у своєму покликанні. Необхідне розуміння Лицарства Непорочної як чогось радше трансцендентного, ніж загального – це означає, що її не слід розуміти як єдину організацію серед багатьох інших, вона радше повинна проникнути вглиб усіх інших організацій» (З листа 31 грудня 1935 р.).
«Суть Лицарства Непорочної полягає у приналежності до Непо- рочної без жодних умов, невідклично, без застережень і повністю. Тому кожний, хто долучається до Лицарства Непорочної, стає цілковито Її власністю. І саме в такий спосіб належить до Ісуса так само, як Вона належить до Ісуса, а що більше є Її власністю, то більше належить до Ісуса».
«Лицарство Непорочної називає себе воїнством, лицарством, оскільки кожен, хто належить до нього, не обмежується посвяченням цілковито Непорочній, а старається всіма силами своєї душі здобути серця інших для Неї, щоб і вони також могли віддати Їй свої серця так, як він віддав своє».
«Предметом Лицарства Непорочної є прагнення до навернення грішників, єретиків, схизматиків і т. п., а особливо масонів, а також освячення всіх під опікою і за заступництвом Непорочної Діви».
Св. Максиміліан Кольбе розрізняє три ступені Лицарства Непорочної залежно від ревності, можливостей та життєвого стану членів.
1. «На першому ступені кожний посвячується Непорочній і старається реалізувати ціль Лицарства індивідуально, згідно з обставинами та засадами второпності».
Цей ступінь є підставою, фундаментом Лицарства: у своєму індивідуальному житті лицар Непорочної молиться, складає жертви і вдосконалюється, як самотній воїн у битві.
2. «На другому ступені Лицарі єднаються спеціальними правилами і програмами, єднаються силами, щоб швидше й ефективніше досягнути поставленої мети».
Цей ступінь характеризується єднанням сил і організацією Лицарів з метою провадження публічного апостоляту. Лицарі можуть єднати свої сили в різних починаннях – чи то на парафії, чи в окремій релігійній спільноті, чи на рівні чину або згромадження. Лицарі можуть також утворювати товариства за спільними духовними інтересами, згрупованими за віком або апостольськими цілями і т. п. Більше того, вже існуючі організації (наприклад, молодіжні рухи, наукові групи і т. п.) можуть через ідеал Лицарства Непорочної тим самим діяти як Лицарство Непорочної другого ступеня.
3. «Третій ступінь полягає в необмеженому набоженстві до Непорочної, тому Вона може вчинити з нами, що хоче і як хоче. Ми належимо цілковито до Неї, а Вона цілковито належить до нас. Ми робимо все з Її поміччю, живемо й працюємо під Її опікою».
Це, можна сміливо сказати, вершина Лицарства Непорочної: посвячений стан. Лицар посвячується цілковито і виключно апостоляту Непорочної й запечатує це посвячення складанням монаших обітів.
«Таким чином перший спосіб обмежується індивідуальною дією, другий долучає організовану дію, а третій ламає всілякі обмеження, прямує до героїзму» (З листа 25 травня 1920 р.).
Історичний розвиток
Лицарства Непорочної
Через рік після свого заснування Лицарство Непорочної отримало апостольське благословення від Папи Венедикта ХV. 2 січня 1922 р. Папа Пій ХІ затвердив його як побожне товариство (Pia Unio), а в 1927 р. воно було піднесене до Pia Unio Primaria, що означало, що Лицарство Непорочної може закладати відділи по цілому світу.
Від того часу Лицарство Непорочної поширилося по цілому світі – без сумніву, в чудесний спосіб. У 1927 р. св. Максиміліан заснував Місто Непорочної (Непорочна), щоб реалізувати ідеал третього ступеня Лицарства Непорочної. Мале місто постало на теренах сільськогосподарських полів. Через дванадцять років після свого заснування воно налічувало 762 монаших братів, які ревно посвятилися Марійському апостоляту в кожній можливій формі, особливо в апостоляті католицької преси.
Серед одинадцяти публікованих часописів була щоденна газета (яка від 1939 р мала 250 000 передплатників), а особливо місячник «Лицар Непорочної», який виходив накладом майже мільйон екземплярів у польському виданні. Часопис цей був публікований різними мовами, також японською і на латині (для духовенства).
У 1930 р. св. Максиміліан за сновує друге «Місто Непорочної» в Нагасакі (Японія), яке було в чудесний спосіб захоронене під час бомбардування в 1945 р. На початку 60-х років ХХ ст. Лицарство Непорочної мало 500 філій на всіх п’яти континентах і нараховувало понад 3 мільйони членів.
Оригінальні статути
Лицарства Непорочної
«Вона зітре тобі голову» (Бут. 3, 15)
«Вона знищила всі єресі на цілому світі» (З Римського бревіарія)
1. Мета:
Старатися дбати про навернення грішників, єретиків, схизматиків та ін., а особливо масонів, і про освячення всіх під опікою та за посередництвом Непорочної Діви Марії.
2. Умови:
1. Беззастережно посвятитися Непорочній як знаряддя в Її Непорочних руках.
2. Носити «Чудотворний Медалик».
3. Засоби:
1. По можливості раз на день звернутися до Непорочної з таким стрілистим актом: «О Маріє, без гріха первородного зачата, молися за нами, що ми до Тебе прибігаємо, і за тих, що до Тебе не прибігають, а особливо за масонів і за душі, посвячені Тобі!»
2. Усі засоби (аби лиш пристойні і справедливі), на які дозволяє стан, умови і обставини, що полишаємо на ревність і розсуд кожного; насамперед поручається розповсюджувати «Чудотворний Медалик».
N.B. 1) засоби (під № ІІ) тільки рекомендовані; 2) нічого не зобов’язує під гріхом, навіть найменшим; нашим єдиним побудником до того, щоб привести якнайбільше душ до якнайтіснішої єдності з Найсвятішим Серцем Господа нашого Ісуса Христа через Непорочну Діву Марію, є любов до Нього.
