Дорогі вірні Святої Унійной Традиції! Саме так: кожного дня, на кожному кроці, серед нинішніх випробувань, сьогодні і завжди кажімо з любов’ю: «Боже, довіряємо Тобі. У Твої благословенні руки віддаємо долю всього світу, долю нашого народу, долю нашої неньки-України і свої долі. Прости і порятуй нас!» Майбутнє прийде. Робімо свою справу. Не будьмо політиканами, «пророками», суддями комусь (собі – можна і треба). На нас дивиться Небо, а Небо – це Правда. Господь, як люблячий Батько, чекає від нас визнання своїх провин. Воістину це неабиякий подвиг людської душі: визнати найперше перед собою і перед Богом, що я не кращий від інших.
А коли Бог простить нам наші прогрішення і провини, на нас зійде Його благодать, на яку ми так чекаємо. Ми відчуємо її у своїх серцях. І тоді зрозуміємо, що це – найбільше щастя. Матінка Божа, Пречиста Діва Марія, стоїть поряд із нами, щоб поєднати нас зі Своїм Сином у любові й довірі. «Веди нас, Маріє, веди!» – співаємо ми на наших прощах і в храмах. Самі себе ми можемо привести тільки до самозакоханості, самовпевненості, а відтак до гріха в усьому. Матінка Божа, як рідна мати, переживає за нас, щоб ми знайшли себе і не зрадили свого призначення від Бога. Бо ж Він єдиний знає, чого ми варті під цим сонцем на цій грішній землі. Недаремно багато святих, що жили в найстрашніші часи людської історії, справедливо вважали, що перемогти себе інколи важливіше, складніше, а головне – правильніше, ніж перемогти когось. Сьогодні нам доводиться зазнавати численних випробувань різного плану, але мусимо розуміти, що війна – це війна. Тому просімо Бога і Його Непорочну Матір Марію: нехай вони зроблять нас кращими, терпеливішими, вирозумілішими, добрішими, хай загартують, очистять і зміцнять наш дух.
Свого часу Римські Архієреї жорстокої доби двох світових воєн (Венедикт ХV, Пій ХІ, Пій ХІІ) уклали глибокі щирі молитви для всіх вірних Католицької Церкви. Ці молитви надзвичайно актуальні і зараз. Звертаймося до них сьогодні, практикуймо їх. Прекрасні благання за український народ і державу знайдемо також у «Набоженстві до всіх святих українського народу» (видання нашого Священичого Братства Святого Священномученика Йосафата). Закликаю вас: хай вони стануть нашим духовним хлібом насущним на щодень. Ось одна з них:
Молитва за українську землю
Господи Боже, Владико Небесний, що небом і землею управляєш, зішли свою ласку й на українську землю і глянь на неї ласкаво. Ти знаєш, Господи, скільки праведної крови борців наших і скільки гіркого поту хлібороба нашого впало на ту рідну землю. Не дай же, Господи, нашої землі в наругу переможця, ні напасника.
Нехай красується українська земля вільна й свобідна і нехай не топче її ворожа стопа, але хай буде наша рідна прадідна земля окрасою вінця й слави Твоєї. Амінь.
Окрім того, не забуваймо також про нашу найнадійнішу і найсильнішу зброю – щоденну молитву на Святій Вервиці, молімося до Божого Провидіння, Божого Милосердя, часто промовляймо стрілисті акти, підносячи свої звертання і зітхання, очі і серця до Найсвятіших Сердець Ісуса та Марії. Не втомлюймося молитися за Боже благословення і покров Матері Божої для наших воїнів, волонтерів, медичних працівників, біженців, за ласку Святого Духа для керівників держави і командирів, а особливо – за опам’ятання і навернення ворогів.
Вірмо: сила молитви обов’язково переможе зло. Не біймося і не впадаймо в розпач – все в Господніх руках. Йому Єдиному слава, честь і поклін!
Слава Ісусу Христу!
