Коли біль перевищує людські сили, тоді нам потрібна мама. Мама, яка без слів тебе зрозуміє розрадить і одним дотиком свого люблячого Серця дасть сили, мужності і полегші. Це наша Небесна Мама Пречиста Діва Марія, і кожен з нас потребує її опіки та допомоги. Ми недостатньо знаємо, хто така Марія, і не до кінця розуміємо її важливу роль у нашому житті. На перешкоді цьому стоїть наша зарозумілість – вона, мов той камінь, який сатана використовує, як п’ядестал. Мусимо глибше зануритися в Непорочне Серце Марії, аби зрозуміти, що кожна людина, яку відкупив Ісус Христос, вартує сліз Марії – Мами. На превеликий жаль, світ не знає вартості сліз. Нам достатньо однієї хвилини біля Непорочного Серця, щоб перемінилося наше серце, коли воно цього прагне. Завжди маймо небо в серці, а серце в небі біля нашої Непорочної Мами Марії. На жаль, людина дуже далеко віддалилася від Господа Бога, тому відчуває порожнечу і розчарування. Ми шукаємо вигоди для тіла, полишаючи духовні права. Здобуваємо весь світ, а водночас втрачаємо найважливіше.
Для сьогоднішньої смартфонової (айфонової) людини Боже вчення – мов ярмо, що пригнічує. Але це великий молот, який розбиває тверді, заскорузлі серця, щоб звільнити людський дух. Хто приймає ярмо і молот, не відчуває втоми, яку продукують інші людські вчення. На жаль, людський дух залишається панівним з його нездоровою цікавістю і духовною обмеженістю. «Бо настане час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми похотями зберуть коло себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух і від правди відвернуть вухо, а обернуться до байок» (ІІ Тм. 4, 3–4).
Ми не зберемо Божих дарів, якщо не будемо використовувати Боже слово, як їжу для душі. Ми стали такі неповороткі через втому від айфона, смартфона... коли не маємо його біля свого вуха або в руках, що неспроможні використати поживну силу, яка міститься в Божому слові. Боже слово нас обтяжує, не даючи нам крові і сили, тому ми бідні на духовні сили. Божі дари добре збирати на початку дня, і для того, щоб їх не втратити, необхідно випередити світло і встати перед сходом сонця, щоб прославляти свого Творця.
Ісус усе віддав, щоб був мир, то чому ми не любимо Христа? Чому людство добровільно робить усе, щоб не було миру, спокою і любові? Мусимо твердо усвідомити дуже важливу річ: поки у світі існує гнів, аборти, евтаназія, осудження, плітки, брехня, очорнення, прокльони, матюки, перелюб, гординя, окультизм, ворожіння, грошолюбство – не гояться рани на тілі Ісуса Христа, нашого Спасителя і Відкупителя, а отже, будуть тривати війни, ненависть, ворожнеча... Рани Христа загояться тільки тоді, коли в кожному людському серці й душі запалає любов.
«Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надувається, не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, все вірить, усього надіється, все зносить терпеливо. Любов ніколи не минає» (І Кр. 13, 4–8). На сьогодні людське серце замерзає від браку любові. Чому ми любов’ю не знищимо ненависть, адже ми є діти Бога любові? Любов – це запорука неба. Заразімося масово любов’ю, щоб заразився цілий світ і з любові затріумфувало Непорочне Серце Марiї!. Любов має тисячу способів висловитися і єдину потребу: навчитися любити. Хай розпирає нас Божа любов!
О Боже, навчи мене молитись,
Єднатися з Тобою і Тобі коритись,
І духом до небес злітати,
Вміти любити, а також прощати.
Ти докорінно мислення моє зміни,
Дай витримати в Святій Вірі і мене прости,
Щоб бути воїном Твоїм на полі бою,
Завжди годитись з Твоєю Волею Святою.
О Боже, дай пізнати Твоє Слово,
З якого світ створив Ти і усе навколо!
Ти слово для нас усіх проголосив –
Дай мені ласки, щоби ремою* я жив.
Як невмістимий, у Кивоті Ти вмістився,
Під видом хліба і вина Ти непонято скрився.
Хоч Твоя Істина незрозуміла логіці людській –
Це Ти мій Бог, Творець, Спаситель і Цар мій!
