Враження від свята “Прощання з колядою”
Морозний пронизливий вітер, мінусова температура, але ж – неділя і свято Трьох Святителів!
Повернувшись із церкви з Богослужіння, грію обід. Телефонний дзвінок – телефонує син, щоб повідомити: сьогодні о 16:00 у семінарії «Прощання з колядою». Звичайно, йдемо! У нашого діда (тобто мого чоловіка) обов’язки на роботі, проте відкладаємо все і йдемо колядувати. Без діда нам ніяк – він у нас «ведуча скрипка»...
Приїхавши в семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської, побачили, що то свято для традиційних католицьких родин. Наш дід каже: «Це для молодих батьків та їхньої малечі. Мабуть, я всетаки повертаюся до своїх обов’язків». Довелося його відпустити. «А я звідси вже нікуди не йду!» – вирішила про себе. Моє серце опановує велика радість і захоплення. Бачу море маленьких діточок і багато їхніх мам, татів, бабусь… Батьки, щасливі, заклопотані й трошки втомлені, накривають дітям солодкий стіл. Малеча – радісна, весела: метушаться, тішаться одне одним. Помітно, що майже всі вони між собою знаються (якщо не близько, то принаймні візуально, бо ж постійно бачаться на Святій Літургії то тут, то там). Деякі мами у блаженному стані, багато з немовлятами на руках, проте моторні і вправні, немовби в них не дві руки, а чотири. З пильністю стежать за старшими дітьми; поколисуючи немовлят, нарізають на столи. І батьки і діти акуратно причесані, пристойно одягнені, в основному у вишиванки. Деякі діти зголодніли, бо приїхали сюди здалека одразу після Святої Літургії. Всі очікують на о. Андрія Коваля…
Брат Богдан тут же проводить вікторини. Три команди змагаються між собою. В результаті перемагає дружба…
А ось і отець Андрій – з веселою посмішкою і приємним здивуванням, що так багато родин зібралося. Одразу забирає молодих батьків на катехитичну науку. Дітвора залишається під наглядом кількох мам, ну і я також мала нагоду їм допомогти. Свято вирувало. Діти, поділившись на дві команди (хлопці і дівчата), колядуючи і вінчуючи, змагалися між собою аж до фіналістів.
Щодо мене, то я перебувала ніби на сьомому небі! Нічого подібного в житті не відчувала, бо занурившись у свої проблеми та світові негаразди, давно по-справжньому не раділа. Диву даєшся: такі маленькі діточки, а скільки вони знають колядок! І не тільки слова, а й мелодії тих колядок; знають також, як називається кожна колядка. Старші можуть підглянути в кантичку, а маленькі все в пам’яті тримають, бо ще не вміють читати. Одне слово, тут усе без фальшу! Розумієш: ці діти навчилися тих колядок у церкві, вдома чи перебуваючи в гостях.
Традиційні багатодітні католицькі родини провели Різдвяний час чудово і з великою користю.
Тяжка самовіддана праця нашого отця Василя, а згодом і всіх його питомців – священиків Братства Святого Священномученика Йосафата не пропала. Звідси за допомогою й під опікою Непорочного Серця Матері Божої може відроджуватися Віра, Традиція, Україна.
І зерно зріє, дозріває,
Хоч люта буря йде,
Хоч хмара сонце закриває,
І грім лячний гуде…
Співаючи цю пісню 18 років тому, щеміло серце: що чекає Традицію далі? Ніхто з нас напевне і твердо не знав, як то воно буде, проте в усіх була велика надія й уповання на Господа Бога. Господи, і ось ми маємо вже плоди, хочеться сказати. Дякуємо Тобі, у Тройці Святій Єдиному. Нехай тішаться у небі ті, які не дочекалися сьогоднішнього дня (серед них і моя мама Агафія), але молилися й мали велику надію на краще, на торжество Божої правди.
Хочеться кілька слів сказати молодим сім’ям. Приходьте на ті Святі Літургії для католицьких родин, на ті науки. Приводьте своїх дітей. Там справді є Враження від свята «Прощання з колядою» №1 (90) січень–лютий 2017 Листи читачів чого повчитися. І щоб не тільки в книжках можна було прочитати про колишні справжні багатодітні українські дружні родини, але й побачити наочно, поспілкуватися з ними, набратися доброго досвіду. Велика користь вам з того буде. Маючи по четверо-п’ятеро-шестеро діточок, ті сім’ї щасливі. Вони не хизуються матеріальними статками, хоч так виглядає, що нічого їм не бракує. Вони одне одному допоможуть, підтримають, порадять… Бо їх єднають не тільки родинні зв’язки, їх єднає набагато більше – насамперед зв’язок духовний. А це найміцніша єдність. Дай вам, Боже, великої твердої віри й любові одне до одного! А ласка Матінки Божої, Пречистої Діви Марії, хай веде вас по життю до вічного щастя.
