Отці-комбоніяни, які постійно провадили місії в Нацароа (Мозамбік), уділяли Святе Хрещення, як правило, у великі релігійні свята. На Різдво Христове також готувалося багато катехуменів. Серед них був один учень - Дінінг. Він симпатичний, але не здібний хлопець - вже довгий час чекав на свою чергу. Але наука зовсім не йшла йому до голови, тому навіть молодші від нього товариші з місії випередили його. Катехит змушений був сказати йому чітко й відверто: "Дінінгу, поговорімо по-чоловічому. Ніхто більше від мене не прагне, щоб ти став християнином, але не може бути мови про Святе Хрещення на це Різдво! Мені дуже прикро, але поки не вивчиш катехизму, нічого не можу зробити".
Негреня широко відкритими очима вдивлялося в отця-місіонера. Зажурений вираз його личка змушував прислухатися до великого прагнення дитячої душі.
За місяць перед Різдвом Христовим він благав отця-місіонера:
- Прошу вас, уділіть мені Святе Хрещення цього року!
- Чудово, Дінінгу, але скажи, чи ти вивчив катехизм?
- Отче, ви знаєте, що я ніяк не можу вбити його собі в голову, але також знаєте, що я вмію молитись і живу по-християнськи.
- Дінінгу, проси маленького Ісуса, щоб допоміг тобі вивчити катехизм!
- Тоді я швидко стану християнином! Бо Ісус добрий і вислухає мене. Він знає, що я люблю Його. Він має вислухати Дінінга!
Найщиріша добра воля переповнювала його.
Він постійно сидів за книжкою, але не дуже розумів, що до чого. Бігав від одного товариша до іншого під час перерви та просив пояснити незрозумілі речі. Але нелегко було щось утовкмачити йому в голову, тож хлопці швидко розчарувались. Вони швидше хотіли бавитись під час перерви, ніж перейматись нещастям товариша. Але той не здавався. Дінінг терпляче повторював відповіді на запитання, та все марно - нічого не міг запам'ятати, нічого не розумів. Катехит навіть перестав питати його, щоб не робити хлопцеві прикрості, а собі не завдавати клопоту.
Одного вечора, коли всі спали, отець пішов до церковці, щоб закінчити відмовляти часослов, і, на своє невимовне здивування, знайшов там... Дінінга. Хлопець плакав.
- Отче, перепрошую, дозвольте мені залишитися. Я не хочу йти до ліжка. Не можу спати, доки Ісус не дасть мені ласку пам'яті. Хочу за всяку ціну на Різдво Христове стати християнином.
- Йди спати, Дінінгу! - сказав зворушений місіонер. - Я залишуся й буду молитися за ту ласку для тебе.
- Дякую, отче, але дозвольте мені залишитися з вами.
Місіонер і негреня чували разом понад годину. Наступного дня Дінінг знову не зміг відповісти на запитання катехита і плакав гіркими сльозами. Його товариші будуть охрещені, а він не буде допущений до Святої Тайни. Проте, попри все, він рішуче постановив собі чекати далі, щоб коли надійдуть довгожданні свята...
Минали дні. Й ось-ось вже мало прийти Різдво Христове. Місіонерові не давала спокою думка: "Може, я повинен зробити виняток для Дінінга? Звичайно, допущу його до хрещення, хоч він і не зможе відповісти на запитання! Але він уміє молитися, добрий, живе, як щирий християнин. Навіщо засуджувати його на постійні очікування? Зрештою, побачимо на іспиті..."
На Святий вечір Дінінг не склав іспиту. Рука катехита тремтіла, коли в щоденнику навпроти його прізвища він писав "Ні".
Дінінг страждав, і місіонер був дуже сумний. Навіть під час Різдвяної відправи, коли уділяли хрещення катехуменам, він був пригнічений і похмурий. Не повернувся хороший настрій до отця й наступного дня під час сніданку, що був організований місією для новоохрещених і на якому їм роздавали подарунки. Він весь час думав про Дінінга, його боляче діймала ця колючка в серці.
Але хлопця ніде не було видно. Місіонер післав когось за ним. Хлопчину знайшли в кутку спальні, де він сховався і плакав від розпуки.
- Дінінгу, досить. Не будь плаксою! Чи ти хочеш поснідати?
Той заперечливо похитав головою. А місіонер подумав із жалем: "Все ж я повинен був допустити його до хрещення!"
- Поглянь, Дінінгу, яку гарну коробку я приготував для тебе! Там і солодощі є! Я знаю, тобі смакуватиме. Правда, Дінінгу? Як, ти не хочеш розгорнути коробку? Знаєш, вона найкраща з усіх. Я поклав туди ще гарні штанці й інші речі, які тобі, напевно, сподобаються. Ну, підійми голову й поглянь на мене! Не гнівайся, прошу тебе!
Коробка Дінінга була, без сумніву, найкраща з коробок, приготованих для катехуменів. Місіонер хотів хоч би таким чином заглушити докори сумління та сум, що його огорнув. Коли ж увечері він знову зустрів хлопця, той усе ще був одягнений у старе, досить подерте вбрання.
- Чому ти не передягнувся у нові штанята, Дінінгу? Сьогодні ж таке велике свято, Різдво Христове!
- В мене їх уже нема.
- Що? А де ж вони?
- Я подарував їх Генріху, тяжко хворому хлопцеві.
- Генріху? Ти був у нього? Але чому ти так зробив, Дінінгу?
- Ви, отче, багато разів казали, що Ісус ховається в бідних і хворих. Я так хотів отримати ласку хрещення - і не отримав її. Мені було дуже прикро, що Ісус мене не вислухав Але я хотів показати Богові, що дуже люблю Його. Хоч... хоч... я хотів показати, що вірю в те, чого ви навчаєте...і тому я пішов до Генріха.
- Дінінгу! - промовив зворушений місіонер. - Але ти ж таки знаєш катехизм!
Хлопчик поважно заперечив головою.
- Ні, отче. Я знаю, що ніколи не зможу вивчити того, що є в книжці. Однак я знаю, що в кожному моєму ближньому криється добрий Бог.
Місіонер опустив голову, відвернув лице та швидко відійшов, щоб не показати, що плаче. Як тільки він заспокоївся, покликав паламаря:
- Приготуй церкву. Буде ще одне хрещення.
- Перепрошую, чи добре я зрозумів, отче?
- Так, так, ти дуже добре зрозумів. Приготуй церкву для хрещення, яке має відбутися дуже урочисто. Це має бути церемонія, якої ще не бачили в Нацароа. Йди вже, приготуй усе, а потім удариш у дзвони.
- Не розумію, отче, але покірно йду все готувати. Чи можу я принаймні довідатися, хто є тим винятковим катехуменом? Якась велика риба, вождь племені?
Місіонер весело всміхнувся і кивнув головою.
Дзвін залунав у африканському поселенні опівдні. Коли всі християни з місії, дуже здивовані, знову зібралися у церковці, то стали свідками урочистого входу... Дінінга. Він ішов самотній, несміливий, але щасливий.
Це Дінінг був тим "великим" катехуменом! Негреня, яке вже мало таку щиру християнську душу ще перед поливанням кучерявої голівки водою очищення. Християнин, який справді зрозумів усе: батьківську любов Бога, братерство людей, спільну любов, марноту дочасних речей і велич неба.
Незабутнє Різдво Христове в малій місії в Нацароа!
