До 90-ої річниці Фатімських об'явлень Пресвятої Богородиці*
Висновки
“У 1961 році Свідки Єгови видали власний коментар до Біблії “Біблія нового світу”. З неї вилучено тексти, що містять вчення про Пресвяту Тройцю, про спасіння людей, про Христа, про Церкву, суд, вічну нагороду і кару тощо. Ці вилучення і зміни тексту (наприклад, замість Господь – Єгова, хрест – паля, спільнота – організація, звістування – вишкіл, Церква – збори, слугиня Господня – рабиня Єгови) служать тому, щоб у “пророчому” сенсі підтвердити тези Свідків: немовби біблійні заповіді отримали своє сповнення у вченні Свідків Єгови.
Тлумачення Біблії узгоджено з інтерпретацією Рассела, його наступника Рутерфорда та Керівного органу, який приписує собі роль “каналу зв’язку з Єговою”. Отже, основним джерелом доктрини секти є вчення засновників і керівництва, а біблійні тексти мають лише їх підтверджувати. Так починається маніпуляція біблійними текстами. Через фальшиву інтерпретацію Біблії Свідки відкинули правду про Бога в Тройці, про Христа – Сина Божого і Відкупителя всіх людей та про Духа-Утішителя. Заперечуючи ці основні релігійні правди, Свідки Єгови виключають себе з християнської родини” (Релігія у сучасному світі. – Львів: Свічадо, 2007, с. 236).
Переглядаючи й аналізуючи стан релігії у світі з різних інформаційних джерел, можемо глибше зрозуміти суть другої молитви Ангела у Фатімі, якої він навчив дітей. Перші слова цієї молитви: “О Пресвятая Тройце: Отче, Сину і Духу Святий!” У світі з року в рік виникають і ширяться різного роду релігійні течії, які заперечують християнський догмат про Пресвяту Тройцю. Зростає також їх чисельність. Для прикладу візьмемо тих же Свідків Єгови. Інформація-звіт про стан цієї секти на початок 2008 року засвідчує, що кількість її членів у 236 країнах і територіях світу становить 6957854. Вони об’єднані у 101376 громад. Кількість членів 2007 в порівняні з 2006 роком зросла на 3,1%. Протягом 2007 року Свідки Єгови провели 1431761554 годин місіонерських бесід. На вивчення Біблії пішло 6561426 годин. За кількістю членів спільнот країни першої десятки розташовані так: США (1084 тис.), Бразилія (679 тис.), Мексика (639,3 тис.), Нігерія (302,4.), Італія (238,5 тис.), Японія (218,7 тис.), Німеччина (165,5 тис.), Росія (150 тис.), Замбія (146 тис.), Конго (144 тис.). Україна – на 11 місці зі своїми 140,2 тисячами ( Релігійна панорама №1, 2008, с. 26). З цього випливає, що країни, в яких більшість населення належить до католицького віровизнання, потрапляють до першої десятки з лідерства Свідків Єгови: Бразилія – 80 % католиків, Мексика – 89 % католиків, Італія – 98 % католиків, Конго – 50 % католиків. Інші країни, де католики, протестанти чи православні становлять більшість – США: протестанти – 56 %, католики – 28 %; Німеччина: протестанти – 34 %, католики – 34 %; Росія: православні – 90 %. Чи це не є криза традиційного християнства, а насамперед Католицької Церкви?
Тому Ангел у Фатімі просить дітей про відмовляння другої молитви, в якій ідеться про почитання, поклоніння Пресвятій Тройці. Святий Григорій Назіянський називає Тайну Пресвятої Тройці “вершиною нашої віри”. Христова Церква завжди вірила в Пресвяту Тройцю і навчала вірних почитати Її. Ангел у Фатімі навчає дітей молитви до Пресвятої Тройці – то, мабуть, є якась небезпека? Культ Пресвятої Животворящої Тройці, догма Святої Віри є під загрозою, і ми це бачимо з вищенаведених фактів. Усі тринітарні єресі, які існували до ХІХ століття, практично занепали, а якщо й залишилися їхні послідовники, то мало. Проте Свідки Єгови починаючи з ХІХ століття, зростають чисельно з року в рік. Багато нинішніх членів Свідків Єгови – це вчорашні католики, православні, протестанти, це апостати Святої Віри, які відкидають найважливішу догму Святої Віри про Пресвяту Животворящу Тройцю.
Але це ще не кінець. Чи тільки Свідки Єгови заперечують Пресвяту Тройцю? Чи тільки вони зневажають догму Святої Віри і самого Господа Бога в Тройці Святій Єдиного? На жаль, не тільки вони, але й багато християн, які ніби почитають і моляться до Пресвятої Тройці, проте порушують Заповідь Божу. Яку? Господь для ізраїльського народу дав Заповіді Божі – Декалог. Що це за Заповіді? Чому ми маємо їх виконувати, дотримуватися і згідно з ними будувати своє життя? Все, що є в світі, живе за Законами, даними Господом: “Хваліть Господа з неба, хваліть Його на висотах! Хваліть Його, всі Ангели Його, хваліть Його, всі воїнства небесні! Хваліть Його, ви, сонце й місяцю, хваліть Його, всі ясні зорі! Хваліть Його, ви, небеса небес, – і води, що над небесами, нехай ім’я Господнє хвалять! Бо Він повелів, і створились. Поставив їх на віки вічні і дав закон, який не перейде” (Пс. 148, 1-6).
Господь Бог, починаючи від наших перших прародичів, давав людині Заповіді. Так, Господь Бог дає Заповідь чоловікові в Едемському саду: “З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж з пізнання добра й зла не істимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш” (Бут. 2, 16-17). Опісля Господь Бог дає Заповідь патріархові Ноєві і його потомству: “Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав Я вам усі зелені рослини. Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не істимете” (Бут. 9, 3-4). Відтак дає Господь Заповідь Авраамові, яка гласить: “Ось Мій союз, що його маєте берегти між Мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати” (Бут. 17, 10). На горі Синай Господь Бог дає Мойсеєві Декалог – десять Заповідей Божих: “Вийди до Мене на гору і перебувай там; Я дам тобі кам’яні таблиці з Законом і Заповідями, що написав Я на науку їм” (Вих. 24, 12).
Щасливим було людство, коли дотримувалося Закону Божого, і навпаки – нещасним, коли від того Закону відходило або нехтувало ним. Господь Бог також, впродовж віків провадячи ізраїльський народ, нагадував йому про важливість дотримування Закону Божого: його не порушувати, ним не нехтувати, від нього не відходити, а дотримуватися цілком: “Пильнуйте ж та робіть, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте ні праворуч, ні ліворуч. Ви мусите в усьому ходити дорогою, яку заповідав вам Господь, Бог ваш” (Втор. 5, 32-33). За дотримання Закону Господь обіцяє Своє благословення і кару над тими, які нехтують Законом: “Я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять Мене, і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять Мене й Мої Заповіді бережуть” (Втор. 5, 9-10).
Ісус Христос у Своїй науці наголошує на важливості дотримання Божого Закону, обіцяючи нагороду тим, які були вірні Йому : “Не думайте, що Я прийшов усунути Закон чи пророків: Я прийшов їх не усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших Заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві” (Мт. 5, 17-19). В іншому місці Христос говорить: “Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей” (Мт. 19, 17). Святий Василій Великий навчає нас, яку отримаємо нагороду за дотримування Божого Закону: “Тим, що зберігають Заповіді – велика заплата, нагорода безмірна, вінці справедливості, вічні мешкання, життя безконечне, несказанна радість, безнастанне перебування в домі Отця і Сина і Святого Духа, правдивого Бога на небесах, оглядання Бога лицем у лице, радість з ангелами, отцями, патріархами, пророками, апостолами, мучениками, ісповідниками й тими, що від віку вгодили Богові”.
Що стосується Заповідей Божих, мусимо усвідомити: нема закону проти Закону Божого. Хоч би найбільший авторитет на землі давав нам закони, суперечні Божому праву і Закону або протилежні йому, маємо завжди пам’ятати про Боже Слово: “Слухатися слід більше Бога, ніж людей!” (Ді. 5, 29). Закон Божий є для нас дороговказом до Небесної Батьківщини, і нікому не дано права його зневажати чи нехтувати ним. Гадаю, більшість християн знають ці заповіді. Можливо, не застановлялися глибше над їх змістом і суттю.
Перша Заповідь Божа стосується самого Господа Бога: “Не май інших богів, крім мене”. Спокушуваний дияволом у пустелі, Спаситель промовляє такі слова до сатани: “Писано: Ти будеш поклонятись Господеві, Богові твоєму, і Йому єдиному служити” (Лк. 4, 8).
В чому полягає небезпека екуменізму? Насамперед, запитаймо його прихильників: де поділася Христова Церква – Єдина, Свята, Соборна і Апостольська, заснована самим Спасителем? Церква неподільна, вірна чистоті догмату, канону, Святому Переданню і Традиції? Тільки правдивій Церкві Христос обіцяв, що ворота пекла Її не переможуть. Екуменізм фактично проповідує, що істина розділилася, що кожна із церковних спільнот несе в собі якусь долю істини, частинку світла Христового. А ми спитаймо їх: “Чи ж Христос розділився?” (1Кор. 1, 13).
Немає вже для більшості людей нинішнього віку єдиної істини, єдиної правди Христової. Ввійдімо в католицьку книгарню – і що ми там побачимо? Досить цікаві речі: ще пару десятків років тому ніхто не міг, чогось подібного припустити. Нині католикові пропонують різні трактати на тему духовності – католицької, православної, буддистської, мусульманської та всякої іншої. Екуменізм сьогодні стає банальним, притягальним, сучасним – як мода. На честь цього руху навіть установлені різні свята, урочистості, зібрання змішаних богословських комісій, які стали дуже затишними, відстороненими, приземленими, щоб вирішувати велику проблему єдності. Які ж плоди цієї грандіозної праці екуменістів? З глибоким болем у серці і з сумом зауважуємо, як віра зводиться до звичайної терпимості, толерантності, а за тим і до релігійної байдужості, до гарантії прав людини, вибору бога на свій смак і вподобання. Коли віруюча людина позбавлена своєї солі, – яка тоді духовна вартість цієї людини? На це запитання дає відповідь сам Ісус Христос: “Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб потоптали люди” (Мт. 5, 13).
Вся суть екуменізму сьогодні для більшості католиків, православних і протестантів зводиться до одного: поважати, толерувати, визнавати один одного і не говорити на тему своєї винятковості чи істини. Тепер, з точки зору католика, Католицька Церква може невизнаною існувати і в інших спільнотах: в православ’ї більше, в англіканській трохи менше, в лютеранстві – ще менше, і так доходить до різного роду сект, християнських течій і рухів.
Бог, Який прийшов на землю і Воплотився з Пречистої Діви Марії… В усіх молитвах під час богослужіння, на слово “Воплотитися” священнослужителі і вірні, а також церковне Братство похиляли свої голови на знак вдячності. Нині є актуальним і акцентується радше не на Воплоченні, а на “очоловіченні”. Присутність Богочоловіка в нашій вірі, ставлення до Христа-Спасителя стає все більше оптимістичним, не обов’язковим і “гуманним”. Сьогодні людство ніби взяте в полон гаслами: “Бог любить тебе”, “Бог – любов”, “Все будуймо на любові”. Цю євангельську науку, правду перекрутили на свій розсуд. Традиційне розуміння Божої любові полягає в тому, що Господь любить тебе таким, яким Він тебе сотворив: у твоєму покликанні до святості, у твоєму покаянні і внутрішньому наверненні, в боротьбі з пристрастями і спокусами. Ти маєш серед багатьох доріг у цьому житті знайти ту вузьку стежину, яка провадить до Царства Божого.
Модерна наука сьогодні з усіх сил наголошує на тому, що Бог любить тебе таким, яким ти є: в багатстві твоєї “неповторної особистості”, навіть з усіма твоїми гріховними слабостями і вадами. Тобто тобі не треба працювати над своїм внутрішнім навернення, покаянням – це вже застарілі напрямки в християнстві. Бути християнином у модерному і в екуменічному розумінні – це “бути до кінця чоловіком серед людей”, служити їм, допомагати їм, подібно, як це робив Ісус Христос. Тільки постає питання: а хіба Церква Христова впродовж віків нікому не допомагала? Монастирі чоловічі і жіночі – хто провадив католицькі школи, гімназії, університети, хто опікувався сиротинцями, дитячими садочками, хто допомагав бідним і голодним в часі різних природних стихій і катаклізмів?..
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. № 5 (28), 2006
