… Коли на світ з’являється очікувана дитина, звістка про її народження викликає радість і пробуджує у серці любов. З любов’ю до Божого Дитятка ми вітаємо на українській землі копію чудотворної фігурки Дитятка Ісуса з Праги. “Дитятко Боже, благослови!” – лунає благальна пісня по традиційних парафіях.
Фігурка на Мостищині, у моїх рідних Годинях… У цьому селі я виросла і знаю: тут живуть добрі і богобоязливі люди. Чекаємо… Хвилюванню немає меж. Хвилюється отець Степан і вірні, що зібралися з усієї округи. І от ця мить настає! Радість переповнює душу. Мила, лагідна посмішка Дитятка заспокоює. Все буде добре.
Того дня розійшлися по домівках уже за північ. Часу на сон мало. “Спати!” – наказую собі. Та хіба це можливо?! Ледь придрімавши, прокидаюся від світла лампадки і власного співу. Душа співає, усе єство, хоч яке стомлене, – бринить і співає!
Наступного дня з самого ранку чудотворну фігурку відвідують десятки бажаючих моїх односельців. Лунає неустанна молитва, потім Служба Божа, повчальна, змістовна і щира наука отця Степана Рожака. На нічній адорації біля фігурки Празького Дитятка роздумую про останні речі: смерть, суд, небо і пекло. Смерть неминуча для кожної людини. Кожен мусить переступити поріг надії і перейти у вічний світ. Який він – той світ? Вчені науково обґрунтовують створення Всесвіту і існування Бога. А саме в Біблії згадуються відомі закони фізики: збереження енергії і закон земного тяжіння. Бог у своїй долоні тримає наш Всесвіт. Якими ж манюсінькими виглядаємо ми з високого неба! А у своєму світі, поміж себе ми – такі важливі персони, горді і самозакохані, пихаті й егоїстичні. Метушня буденщини і земна суєта так закручують всіх і обплутують гріхом. Боже, опам’ятай нас!
І все ж – ми найщасливіші створіння у світі! Ми – Божі діти! Маємо неоціненний скарб – безсмертну душу. Якою дорогою є для Бога кожна душа! Заради спасіння кожного з нас зокрема Він покинув Небесний Дім з несказанними і неописаними добрами. Прийшов у цей світ найбіднішим, беззахисним Немовлятком, був змушений тікати в далекий Єгипет, терпіти різні невигоди, а в кінці – страшну ганебну смерть. І взамін – нічого… Він не вимагає від нас героїчних подвигів і великих звершень – просто чекає від нас вірності у речах найменших. Бажаючи бути нашим невидимим супутником життя, наймудрішим порадником, прагне довір’я і любові до Себе. За Божу безмежну, не зрозумілу для нас любов маємо хоч спробувати полюбити (а значить – боятися скривдити чи образити) Найбільше Добро. Дякую Тобі, Боже, за те, що Ти полюбив мене! Дякую за всі чуда, які твориш у моїй душі!
Дякую за те, що допоміг зустріти духовних наставників зі Священичого Братства Святого Священномученика Йосафата, які залишаються Тобі вірними і прикладом свого життя засвідчують велику любов до Тебе. Бо саме від них я вчуся бути небайдужою і пам’ятати про минуле (так було завжди!), вчуся кожен свій крок звіряти з Божими настановами, кожної миті відчувати Божу присутність, Його безмежну любов, велич і силу. Тож допоможи мені, Всемогутній і милий Боже, бути Тобі вірною і дай ласку любити Тебе понад усе.
