Господь нас усіх кличе до досконалості, але не всіх до того самого ступеня. Досконалість є високою горою, на яку повинні вийти всі християни, але не всі однаковою дорогою і не всі до однакової висоти. Господь Бог сам вказує дорогу і мету. Три дороги ведуть на цю гору, і якраз вони є головними родами досконалості.
Перший рід досконалості — це досконалість монаша, яка має за підставу життя — євангельські ради, а за спосіб — обіти убожества, чистоти і послуху, а також затверджені Церквою монаші правила. Ніхто до них не є зобов'язаний, крім тих, яких Господь Бог сам покликав. Хто є покликаний, той повинен слухати голосу Божого, а коли почув і увійшов до цього вибраного стада, повинен під гріхом прямувати до досконалості. "Стан монаший, — каже св. Тома з Аквіну, — є станом досконалості, в якому потрібно прагнути до досконалості без огляду на те, чи в якомусь Чині переважає життя чинне (тобто віддане апостольській праці і милосердним вчинкам), чи контемплятивне (життя, віддане молитві і розважанню) ". Від таких душ вимагає Господь Бог, а згідно з волею Божою Церква, аби були вірні своїм обітам і правилам.
Другим родом є досконалість, яку називають вищою і яку можна осягнути в світі. Вона полягає на тому, щоби душу очищувати не тільки з гріхів, але й з недосконалостей, виробляти в собі духа умертвлення, набувати досконалих чеснот, віддаватися розважанню і внутрішньому зібранню духа, часто єднатися з Ісусом у Пресв. Євхаристії, робити багато добрих вчинків... До цієї досконалості, маючи певні правила, зобов'язані стреміти всі духовні особи, життя яких повинно бути "справжнім відблиском життя Христового і Євангелією для людей".
Третім родом є звичайна досконалість, яка полягає в тому, щоб вистерігатися не тільки тяжких гріхів, але також і повсякденних, тим більше свідомих, вірно виконувати заповіді Божі і церковні, а також обов'язки свого стану, бути ревними в молитві, часто приступати до св. Тайн, а також виконувати добрі вчинки, які кожен у своєму стані може виконувати і терпеливо нести свої хрести. До цієї досконалості є покликані всі християни вже через це, що вони є християнами. До кожного з нас відносяться слова Ісуса Христа: "Будьте досконалі, як і Отець ваш небесний є досконалий" (Мт. 5,48), "Люби Господа Бога всім своїм серцем, всією своєю душею, всією силою своєю і всіма своїми думками " (Мт. 22, 37), "Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною" (Мт. 16,24). Ці слова звернені не лише до апостолів, а й до всіх християн, бо всі зобов'язані йти за Христом і дійти до досконалості, відповідно до свого стану.
Ці слова Божого Учителя пояснюють учні: "Як той, хто вас покликав — Святий, так само й ви самі всім вашим життям станьте святі", — закликає св. ап. Петро, — написано бо: "Ви будете святі, бо я святий" (І Пт. 1, 15-16). Подібно до нас взиває апостол народів: "Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою — у Христа" (Еф. 4, 15). І ще: "Це ж саме воля Божа: святість ваша" (І Сл. 4,3). А св. апостол Йоан говорить так: "Нехай праведний ще творить правду, і святий ще освячується" (Од. 22,11).
Чи слушно говорять світські люди, що досконалість є річчю виключно монахів і інших духовних осіб? Звичайно, монахи і священики є суворо до неї зобов'язані, однак і світські люди не відмежовані від досконалості, бо і їх стосуються слова: "Будьте досконалі...". Це правда, що в світі важче освятити свою душу, аніж в монастирі, також меншу духовну підтримку має світська людина, ніж священик, перед яким стоїть завдання вищої чесноти. Однак люди в світі не усунені Господом Богом на останнє місце, вони повинні також вірно Йому служити, про це підказує сам розум.
Ми всі є сотворіннями Бога, бо Господь Бог є нашим початком і ціллю нашого життя. Ми повністю належимо до Господа Бога, все наше — думка, слово, діло, терпіння, кожен удар серця, кожна хвилина життя — повинно бути віддано Господу Богу, саме у цьому цілковитому відданні полягає досконалість.
Ми є слугами і навіть невільниками Бога, бо Він є нашим Паном і Відкупителем. Слуга зобов'язаний слухати і виконувати накази свого господаря, і то тим краще, чим кращим і поважнішим є власник. А наскільки більше ми, слуги Господа Бога, повинні досконало виконувати прикази такого доброго пана. У цій вірній службі скрита досконалість.
Ми є дітьми Бога, який дав нам подвійне життя: земне і духовне. Він нас годує, одягає, обсипає ласками на землі і хоче нас обдарувати вічною славою в небі. Чи ж не належить добрим дітям цілим серцем любити такого доброго батька? І саме в цій великій любові полягає християнська досконалість.
Ми є християнами, тобто учнями, воїнами і послідовниками Ісуса Христа, бо через Тайну св. Хрещення ми відреклися диявола, а повністю віддалися Христові. Але яким є той учень, який не слухає свого Учителя, яким є воїн, коли він опускає провідний прапор, яким є той наслідник, який не йде за своїм взором? Якщо ми є християнами — будьмо подібними до Христа, наслідуймо Його вірно, бо інакше ми недостойні цієї назви. Хто вірно наслідує, той є досконалий.
